Втім, про все по черзі.
Що таке ревайлдинг
Ревайлдинг - це природоохоронна ідеологія, спрямована на відновлення екосистеми до втручання людини.
Реалізовується ця ідеологія за допомогою повернення великих тварин на місця їх споконвічного проживання, з яких вони були витіснені внаслідок людської діяльності. Повернення таких тварин, в свою чергу, запускає цілий ряд процесів, що сприяють підвищенню біорізноманіття. Наприклад, якщо повернути вовків на територію, де вони раніше проживали, але де зараз накопичилося багато оленів, вовки будуть тримати їх поголів'я під контролем. Таким чином, олені не будуть з'їдати всі рослини в лісі, і ними зможуть харчуватися інші тварини, у яких буде більше шансів вижити через різноманітність кормів.
Такий, на перший погляд, простий підхід дозволяє відновити природну саморегуляцію.
Вперше про необхідність застосування ревайлдингу заговорили науковці Швеції ще у 70-х роках минулого століття. Адже вже на той час втручання людини у природу призвело до зникнення чималої кількості рослин та тварин. До того ж, розвиток технологій допоміг вирощувати високопродуктивні сорти рослин на менших територіях. Так з’явилися занедбані поля.
Відтак, за допомогою ревайлдингу можна було вирішити дві проблеми: уникнути зникнення деяких видів флори і фауни та впорядкувати територію.
Як і чому Беремицьке
«Під під час відпусток або відряджень до Європи я відкрив для себе сафарі-парки або ревайлдинг-парки. Наприклад, шведський парк Сконе, де живуть звірі північних широт (лисиці, ведмеді, вовки, рисі, олені, лосі, беркути і росомаха) на вільному випасі. Або біологічний заповідник Монт-д'Азур у Франції. Це перший заповідник в Європі, який розташовується на території площею в 700 гектарів, що охороняється. Там можна проїхатися на возі, а навколо будуть прогулюватися бізони, коні Пржевальського, олені та інші копитні. Я став мріяти проте, щоб показати своєму сину чернігівську природу у таких самих умовах, у місцевому ревайлдинг-парку», - розповідає консультант (на громадських засадах) з приватно-державного партнерства Парку природи «Беремицьке» Віталій Свириденко.
На той час Віталій Свириденко працював заступником директора з юридичних питань приватного підприємства «Міклуха». Був експертом з права у земельній та аграрній сфері. Відтак мав справу з представниками різних бізнес-кіл.
«Так співпало, що у 2015 році до мене звернулися представники великої бізнес-структури, які просили їх проконсультувати з питання створення агропереробного підприємства в Чернігівській області, а також просили допомогти підібрати земельні ділянки для цього проєкту. Під час спілкування я поділився з партнерами своєю мрією щодо парку з тваринами та відновленням біорізноманіття. І так сталося, що з часом агропроєкт заморозили, а ідею з парком стали активно розвивати, залучаючи до нього як європейських так і українських експертів, зоологів, екологів, спеціалістів з гостинності», - каже автор ідеї Парку природи.
Після розпаду колгоспів занедбаних територій в Україні було чимало. Втім, не скрізь утворилися заповідники чи парки.
«Село Беремицьке підійшло для створення Парку природи ідеально, - розповідає менеджер з регіонального розвитку Благодійного Фонду «Беремицьке Біосфера» Ростислав Полушвайко.
Тут збереглася унікальна мозаїчність екосистем: на відносно невеликій території є яри, сухі болота, лісостеп, ліс. Це дозволяє заселити сюди чимало видів тварин. Поблизу немає виробництва, тобто нічого, щоб шкодило природі. Аграрії перестали використовувати ці землі до того, як «в моду увійшли» концентровані хімікати. Ну, і звісно, ж комерційна вигода: парк «Беремицьке» розташований за 65 км від столиці та 80 км від Чернігова, що зручно як внутрішнім, так і зовнішнім туристам.
Офіційно парк запрацював у жовтні 2015 року».
Трохи більше, ніж заповідник
У «Беремицькому» поставили собі за мету створити такий собі парк голоценового періоду (ред.: голоцен – епоха що почалася близько 12000 років тому). Його особливість в тому, аби заселити територію тваринами, які раніше тут жили, але через різні причини наразі знаходяться у різних куточках планети.
«Коли ми розпочали роботу, то тут жили хіба лисиці, зайці, вовки та кілька косуль. А з сусіднього парку «Міжрічинське», коли там почали сохнути болота, прибіг лось, - розповідає Ростислав Полушвайко
Зараз же у «Беремицькому», можна окрім названих тварин, побачити тарпаноподібних коней, туроподібних тварин, оленів, диких кабанів, бобрів, борсуків, сайгаків, куланів, муфлонів, чимало видів птахів».
Купівля всіх цих тварин - задоволення не з дешевих. Саме тут в нагоді стає спільна робота з «Rewilding Europe», що має так званий Банк тварин.
«Працює це так: ми даємо запит на певний вид тварин. Якщо є достатня кількість особин в іншому парку, нам їх можуть безкоштовно передати (ми лише організовуємо трансфер). Однак, є одна умова, якщо ці тварини у нас матимуть потомство і кількість особин перевищить певну позначку, то ми теж їх передамо безкоштовно іншим паркам»,- зазначає Ростислав Полушвайко.
Діяльність Парку природи «Беремицьке» підтримується благодійним фондом «Беремицьке Біосфера». Саме фонд займається залученням грантових коштів на різні технічні потреби парку, а також реалізовує соціокультурну функцію.
«Промовистим результатом роботи є наша співпраця з посольством Нідерландів. Ми переклали книгу «Природний випас» та виклали її вільному доступі. Це сприяє поширенню ідей ревайлдингу», - каже менеджер з регіонального розвитку БФ.
Фонд координує і просвітницький напрямок. Зокрема на базі парку працює станція юннатів Сіверщини.
«Юннати опорного закладу – Остерська гімназія беруть участь у практичній та науковій діяльності, займаються дослідницькою роботою, ходять на екскурсії, відвідують лекції з орнітології та зустрічі з експертами з різних куточків світу», - розповідає учителька біології опорного закладу Остерська гімназія Людмила Нікітенко (ред.: на фото - з ученицею).
«Юннати планують долучатися до World Migratory Bird Day» з темою «Захист птахів: вирішення проблеми забруднення пластиком». Брали участь в акції «Spring Alive» - спостерігали за мігруючими птахами».
Окрім того у Парку природи «Беремицьке» проходять реабілітацію травмовані дикі тварини, яких після лікування не можна випускати відразу в природу.
Долучаються до діяльності і волонтери.
«Наш лось так сподобався відвідувачам, що вони виявили бажання взяти на себе частину витрат з його утримання. Небайдужі також допомагали і лисиці», - розповідає Ростислав Полушвайко.
Звідки гроші
В Україні подібні заповідники є дотаційними. Їх популярність вимірюють кількістю відвідувачів, яку часто створюють штучно: часто просто водять учнів з сусідніх шкіл у рамках позакласної роботи.
Втім, у Європі заповідники не просто вийшли на самоокупність, а й заробляють. На жаль, в Україні поки не такий високий туристичний запит саме на заповідну територію. Однак, вихід є.
«Парк природи «Беремицьке» умовно ділиться на дві зони: заповідну та адміністративну. От якраз в адміністративній зоні розташовані атракції, які приносять дохід: Музей диких кішок, галявина найменших у світі домашніх тварин, тут можна покататися на конях чи приготувати їжу на мангалі», - розповідає Ростислав Полушвайко.
Звісно, все це з’явилося не відразу. Але попит породжує пропозицію».
До слова, у сезон Парк природи забезпечує роботою близько сотні місцевих мешканців. А в розвиток інфраструктури населеного пункту у якості пайового внеску сплачено близько 2 мільйонів гривень.
Необходиться і без складнощів. Досі є чимало скептиків щодо саме такого використання землі, однак їх вже значно менше, ніж на час заснування парку. Як і в будь-якого молодого бізнесу в Україні, є проблеми з підключенням до мереж. Необхідно попрацювати над якістю доріг до Парку, а також наявності відповідних дороговказів.
***
Відгук відвідувачів. Родина Халимон
«Про парк дізналася від знайомих. Зацікавило те, що подібних в Україні немає. А ми зовсім поруч і не знаємо,як він виглядає. Загуглили, доїхати допоміг навігатор. До речі, на дорогу з Чернігова витратили трохи більше години. Найперше, що вразило на території, - її упорядкованість. Є місце для фотозони, для відпочинку. Чисті вбиральні! За екскурсоводів були самі собі - розібратися з маршрутом допомогла карта, яку видають у касі. Квиток для дорослого - 130 грн, для дитини – 100 грн
Можна гуляти цілий день. До речі, на самій території сміття ми теж не помітили. Нам, дорослим, сподобалося все - від екостежки до конюшні, бо туди нас змусила піти доця. Думали, що характерний аромат не залишить приємних вражень. Втім там настільки все доглянуто, що і очікуваного запаху взагалі не відчули. Відвідали мінізоопарк. Чи то тварин кудись випустили, чи вони від нас заховалися, але побачили там лише поні, пару віслюків і телятко зі своєю родиною...Ну, мабуть, тому він і міні... Вразив і музей диких котів. Запам'яталось і те, що коли гуляли екостежкою, до нас підійшов кінь. Загалом атмосфера - супер. Потрапивши туди, справді переносишся в інший вимір, далекий від щоденних проблем. Усім раджу. P.S. Мобільний зв'язок там також є!»
Наталія Іващенко
Залиште ваші коментарі
Коментувати пост як гість